Історія, розказана Ліліт, дев’ятою з дев’яти
Баланс = це тон, який видає сила, коли вона вчиться слухати.
Від Стіва: Відколи Ліліт прийшла, вона просила мене одягати червоне, коли я ченнелюю її. Зазвичай я не ношу багато червоного, тому це було незручно. Я спробував одягнути червоний капелюх, а потім чорний капелюх з червоною стрічкою, але вона була незадоволена. Тоді мені спала на думку ідея знайти червоний значок, який я міг би носити на її ченнелінг, коли я ченнелюю її. Я впевнений, що вона підкинула цю ідею, бо потім вона передала це послання, яке я з гордістю пропоную як наступні Промені Світла.
____________________
Привіт з дому
Я Є Ліліт, дев’ята з дев’яти, і я пам’ятаю перший сад Землі. Я пам’ятаю прохолодну землю під ногами і момент, коли мені сказали, що кохання вимагає від мене вклонитися Адаму. Я не вклонилася. За цю відмову мене назвали бунтівною та вигнали за ворота саду. Однак вигнання навчило мене тому, чого не міг навчити сад: жодна душа не підніметься, втискаючи іншу в землю. Багато еонів потому я перенесла це знання до Ерісу, багатовимірного двійника Землі, де дисбаланс прийняв інший оборот.
На Ерісі жінки стали беззаперечними хранительками закону, освіти, власності та самовираження. Їхнє становлення почалося як звільнення від давньої жорстокості, але свобода затверділа у панування. Хлопчиків хвалили за слухняність. Від чоловіків очікували пом’якшення будь-якої думки, доки вона нікого не образить. Їхню силу вітали лише тоді, коли вона служила, а не тоді, коли вона вільно висловлювалася.
Жінки Ерісу не були монстрами. Це були просто поранені люди, які помилково вважали контроль за безпеку, як це робили чоловіки Землі протягом так довгого часу. Я нарешті усвідомила їхній глибоко вкорінений страх, і лише тоді почала чути їхню мовчанку.
